Благодійність – це по-людськи необхідна для мене діяльність, якою я в різних формах займаюся вже багато років, починаючи із заснування яхт-клубу СІЧ. Допомагав не лише нужденним, а й активним людям, спортсменам, які готові та хочуть підтримати перших, але не мають фінансових коштів, необхідних знань та вмінь. З початку війни ми живемо в полоні свого патріотизму та готовності пожертвувати всім заради України. Так з'явилася ідея благодійного фонду. До перемоги!

Я усе життя слідую букві закону та вчив цьому своїх підлеглих. Заради перемоги об’єднується весь світ навколо України, і у мене не було іншого вибору, як об’єднатися з людьми, які готові рішуче діяти тоді, коли це необхідно. Об’єднує всіх одне – віра у перемогу і те, що разом ми неподоланні!

Юрист за фахом, волонтер за покликом серця. Я маю бажання бути корисною на благо своєї батьківщини. Благодійний фонд "СІЧ" – це коло людей, які вірять у свою справу та в майбутнє нашої країни. Щоденне спілкування з ними дає надію на завтра. Реалізація проєктів – це доказ того, що ми рухаємось у правильному напрямку. Впевнена, що з кожним добрим вчинком усі ми наближаємо Україну до перемоги.

Я Дідик Вікторія В’ячеславівна. Маю 3 діток. Для мене та моєї сім'ї благодійна діяльність, спрямована на підтримку культури та духовності, зміцнення сімейних цінностей та допомогу дітям, що залишилися без батьків через війну, має велике значення.

Для мене благодійність – це усвідомлена необхідність, а якщо бути точніше – можливість дуже правильно витратити гроші, які вдалося заробити. А тим більше зараз, коли в країні війна.

Благодійність із роками стала для мене набагато більшою, ніж виконання громадянського обов'язку. Вона стала сенсом життя, стрижнем ідентичності, способом самопізнання та самовиховання. До того ж робота з людьми дозволила мені краще зрозуміти Українське суспільство. Вже перші дні війни вражає національна єдність, згуртованість і спротив українського суспільства, як на запоруку перемоги.

Для мене участь у фонді, це допомога людям похилого віку. Соціальна ізоляція, бідність, відсутність доступного середовища для потреб людей похилого віку призводять до необхідності обов'язкової допомоги одиноким і непрацездатним пенсіонерам. У період війни це дуже потрібно.

Я студент і вважаю, що благодійність – це індикатор ступеня розвитку суспільства та країни загалом. Важливо, коли діти починають займатися благодійністю та вчаться віддавати зі шкільної лави.

Я викладач образотворчого мистецтва. Для мене благодійність – це дуже потрібна і важлива справа. Це і повернення суспільству, і відродження традицій вирішувати проблеми разом плюс позитивна пам'ять про себе. Важливо, щоб люди почали вірити, що творити добро можливо без будь-якої особистої вигоди, за винятком відчуття правильності та потреби.